Появится в яркой красе
Кометы растрёпанный хвост,
Пройдёт по небесной росе
Возлюбленный мой среди звёзд
Рассыплются кудри волос,
Блистая от влаги ночной
Ему лепестками от роз
Расстелется мир наш весной…
Я с Ним заключала завет
Что буду с терпением ждать
Доколе смоковницы ветвь
Не пустит побеги опять
Закончится время дождей,
Разрушатся козни врага
И после тяжелых скорбей
Растают на сердце снега
Тогда в предназначенный час
Услышу с волнением я
Его восхитительный глас:
«Я здесь, голубица моя!»
21.01.2010
Комментарий автора: смоковницы распустили свои почки,
и виноградные лозы,расцветая, издают
благовоние. Встань, возлюбленная моя,
прекрасная моя, выйди!
Голубица моя в ущелье скалы под
кровом утеса! Покажи мне лице твое,
дай мне услышать голос твой, потому
что голос твой сладок и лице твое
приятно. (Песн.2:13-14)
член церкви Святого Евангелия г. Саратова с 2002г.
Прочитано 3268 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Достигнув полноты любви,
Терпением спасая душу,
Омытая в Его крови,
Отыщет голубица сушу.
женя блох
2010-02-06 14:20:59
Ирочка,стих очень!Как вы?Не приняли решения к нам.Я сейчас без компа,вот по субботам пасусь на чужом. Комментарий автора: Рада Вам,Зинаида!Спасибо за весточку. Муж не хочет уезжать из России...Но я сейчас и не рвусь, потому что произошло наконец то, за что молилась: муж начал ходить в собрание! :)
В основном сейчас я на другом сайте, на СТИХИ.РУ
женя блох
2010-02-07 07:41:05
Благодать Господа,да пребудет с вами.
Почитаю на стихи.ру,на следующей неделе. Комментарий автора: Там почти тоже самое. А Вы публикуете новые?
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Поэзия : Носик - Александр Таганов ...цепляя носом облока,
не забывай смотреть под ноги,
дорога будет нелегка
- мы люди, а не боги!
