Мы вырастаем, изменяются мышленья, и манит голубая даль нас за собой.
Встречаем мы людей и многих забываем, но есть такие, кто из сердца не уходит больше. Есть те, кто бабочками нежными в сознание влетают, там попорхав, уходят, след навеки оставляя – ту память восхищенья красотою легкой. Есть те, за кого сердце трепетно в нас бъётся, боясь, что может потеряться эта дорогая жизнь, увянув средь обломков счастия мирского, и не познает радости благой, что в Боге лишь. За них молитвы к Господу несутся вновь и вновь, чтоб Он рукой Своей всесильной их души коснулся, чтобы и в этих бедных душах песнь Любви родилась.
Потом, бывает, в сердце заглянут примеры святости, что Богу посвятили свою судьбу и счастье обрели чрез это. Они нас учат быть готовыми на всё идти с Иисусом, быть верными в пути до смерти, и души обрести к спасенью.
Заходят также незаметно в душу простые люди, доброй красотой светя повсюду, зовут нас нежным взглядом за собой. Как не пойти, не отозваться на тот любовный зов? Увы, судьба нам не известна сразу до конца. Приходится страдать и ждать, молиться Богу, чтоб показал душе дорогу, по которой нам идти, чтоб не свернуть на ту широкую погибели дорогу, дойти до Града Вечного и Господа прославить.
Комментарий автора: Хотела написать стих, но мысли сами легли на бумагу в прозе.
Прочитано 5649 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 3,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
А с самого начала показалось что это должен был быть стих... а перешел в прозу. Почти поётся.
Хорошие мысли Комментарий автора: Спасибо. Да, это было задумано, как стих, но не хватило терпения подбирать слова, и так и перешло в прозу.
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
